Тарас Григорович Шевченко належить до
найславетніших поетів людства. Він – співець України, її неповторної природи, а
основне, її волелюбного і працьовитого народу. Вірші поета були, залишаються і
завжди будуть книгою життя для трудящих нашої планети.
«Слово вічне, слово невмируще
своєю правдою, невідцвітне своєю художньою красою», - сказав про творчість
великого Кобзаря відомий український письменник Олесь Гончар.
І це справді так.
Чим раніше ми починаємо черпати
мудрість із життєдайних джерел Шевченкової поезії, тим повніше успадковуємо
духовні скарби минулого, тим глибшими будуть у нас чуття краси, розуміння добра
і зла, любові й ненависті, правди й кривди, міцнішим – почуття любові до
Батьківщини.
Давно ввійшли в коло дитячого
читання такі перлини світової пейзажної лірики, як «Садок вишневий коло хати»,
«Реве та стогне Дніпр широкий», «Зоре моя вечірняя» та багато інших.
Надовго запам’ятовуємо і щемливі
рядки про тяжке життя дітей. Прочитавши їх, замислюємося, чому і сьогодні на
нашій неспокійній планеті ще безліч знедолених дітей.
«Громове слово Шевченка лунає…
далеко за кордоном нашої землі.
Він – наш
спільник у боротьбі за мир, за вселюдську правду і вселюдське щастя», – писав
Максим Рильський.
Ми з
вдячністю і любов’ю сприймаємо вірші великого Кобзаря, який
звертається до нас як до своїх нащадків, що живуть в
іншому –
прекрасному й
справедливому світі.