19 січня - Святе Богоявлення. Хрещення Ісуса Христа. Водохреща. (Історія свята) Різдвяно-новорічні урочистості завершувались святом Богоявления, відомим в народі як Водохреще (Ордан, Ардан, Йордан). Водохреще - це третє найбільше свято, яке завершує цикл Різдвяних свят. Церква розглядає Хрещення Господнє як "свято просвіти" народів, оскільки за її вченням, саме з Хрещення Ісус розпочав проповідь євангельської істини. 
За церковним календарем на 19 січня припадає велике дванадесяте свято – Святе Богоявлення. Хрещення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа.
За народною традицією це свято має декілька варіантів назв: Водохрестя, Водохрещі, Водохреще, Водохреща, Хрещення, Йордань, Ордань. Водохреща – велике дванадесяте свято. У цей день згадується євангельський переказ про хрещення Ісуса Христа, згідно з яким, Христос, якому вже виповнилося 30 років, прийшов на річку Йордан, де хрестив Іоан Хреститель на ознаку очищення від гріхів. І хоча в Ісуса, як у найбездоганнішої людини, не було ніяких гріхів, він прийняв хрещення, щоб освятити обряд, за яким відбувається очищення людини.
Свято ще має назву Богоявлення, тому що, відповідно до Євангелія, під час хрещення Ісуса Бог-Дух Святий зійшов із неба у вигляді голуба. Свято це було встановлене у другій половині ІІ ст., і спочатку його відзначали одночасно з Різдвом, і лише в ІV ст. Різдво відокремлене як самостійне свято.
За переказом, в ніч з 18 на 19 січня рівно опівночі на кожній річці відбувається чудо: спокійна перед тим вода несподівано починає хвилюватися. Те саме можна побачити і біля ополонки: рівно опівночі на її поверхні з’являється хвиля. Кажуть, що це Ісус Христос увійшов у воду під час хрещення. Вважають, що набрана з річки вода здатна зцілити від найтяжчих хвороб, й тому її здавна оберігали за образами про всяк випадок. За повір’ям, річкова вода набуває в цей час особливої сили тому, що в ній купався сам Господь.
Вечір напередодні українці називали щедрим,другим святвечором, другою вілією, голодною кутею. Напередодні , 18 січня, як і перед Різдвом, утримувались від господарських робіт, постилися, готували кутю. Сідали вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На стіл прийнято подавати пісні страви. В деяких місцевостях на голодну кутю готували спеціальні коржики з медом — «підпалки».Вранці (19 січня) у церквах святять воду. У Чернівцях, у Свято-Духівський кафедральний собор приходить велика кількість людей. Вважається, що на Йордан вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні і духовні хвороби.
Цілий тиждень після Водохрещі заборонялося прати білизну в річці, том, що за повір’ям, під час «Йордані», коли священик занурює хрест у воду, вся нечиста сила від страху вистрибує звідти та сидить на березі й чекає, коли з’явиться хто-небудь із брудною білизною. Отож, як тільки занурюють білизну у річку, по ній, як по драбині, уся нечиста сила пірнає у воду. Вважалося, що чим пізніше почнуть прати жінки, тим більше погані вимерзне під час богоявленських морозів.
Завжди, центральне місце в святі Богоявлення займали обряди, пов'язані з водою.Обов'язково ходили до церкви святити воду. Цією свяченою водою починалася трапеза, нею ж кожний господар кропив усіх членів сім’ї, хату, інші будівлі, криниці. У різних областях України є різні традиції щедрування: на Поділлі щедрували напередодні Водохреща. Однак, у цих обходах вже не брали участі ряджені. Хлопці й дівчата виконували під вікнами поздоровчі пісні з неодмінним рефреном: «Щедрий вечір, добрий вечір». Кульмінаційний момент церковного свята Ордані — занурення священиком хреста у воду, після чого вона вважалась освяченою. За давньою традицією, ця церемонія відбувалась під відкритим небом, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні з льоду вирубували великий хрест, пробивали ополонку.
Крім ікон і церковних корогов учасники цих процесій несли запалені «трійці».— три свічки, перевиті зіллям васильків, чебрику та інших квіток. Акт водосвяття в багатьох місцевостях супроводжувався стрілкнмноіо з pyшниць. Одночасно у небі підкидали го-лубів, попередньо прикрашаючи стрічками з кольорового паперу. Поява цих птах на Ордані мала символізувати «дух божого», який, за євангельською легендою нібито сходив, а образі голуба з небес на міфічного Христа під час хрещення.
Колись у день Хрещення Господнього, як тільки перший церковний дзвін покличе до заутрені, благочестиві віруючі розпалювали на березі вогонь, щоб Ісус Христос, який хрестився в Йордані, міг також погрітися біля вогнища.
«Йордань» починали готувати за тиждень до Водохрестя: прорубували ополонку на річці, випилювали з люду великий хрест й обливали його буряковим квасом та ставили його над ополонкою. З льоду випилювали і престол. Ялинковими гілками прикрашали «царські ворота».
Вранці в день свята після богослужіння всі йшли до річки. Після освячення води в річці всі присутні набирали її у свій посуд. Вважалося, що чим раніше зачерпнеш її, тим вона буде святішою. Знаходилися навіть сміливці, які купалися в «Йордані», пам’ятаючи, що в освяченій воді застудитися не можна.
Потім всі йшли додому. І поки жінки накривали на стіл, старший у родині чоловік окропляв богоявленською водою все господарство. Перед їжею всі пили освячену воду. Поївши, дівчата поспішали до річки – вмитися в «йорданській воді», «щоб обличчя були рожевими».
Після Водохреща в українському селі розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Зимові свята у народно-побутовому календарі завжди були та лишаються часом веселощів і дозвілля.
|
