Народна уява створила поетичний образ весни у вигляді дівчини – "паняночки”, що "десь у садочку шиє сорочку”, а інколи і у вигляді молодиці, що вже має або повинна мати дочку:

                           Ой весна, весна та весняночка,

                           Ой, де ж твоя донька, та паняночка…

         Вона, ця вродлива дівчина або молодиця, дуже багата, від неї люди сподіваються щедрих дарів, а тому й виглядають її рано-вранці, до схід-сонця: вибігають на горби, стають на воротях, лізуть на дах комори чи клуні – запрошують, закликають її піснями:

                            Прийди, весно, прийди,

                            Прийди, прийди, красна,

                            Принеси нам збіжжя,

                            Принеси нам красок (квітів).

Тут же допитуються і про дари:

                            Ой, весна красна, що нам винесла?

                            Ой, винесла тепло і добреє літечко!

                            Малим діточкам побіганнячко,

                            Старим бабонькам посіданнячко,

                            Красним дівонькам на співаннячко,

                            А господарям на роботячко.

Або:

                            Принесла вам літечко

                             І зелене зіллячко:

                            Хрещатий барвінок,

                            Запашний васильок…

           Але й ті, що виглядають та закликають весну, що сподіваються від неї дарів, теж не залишаються в боргу перед нею: вони приносять їй жертви-подарунки.

          В Україні навесні діти носять у руках зроблену з дерева ластівку, ходять з нею з хати до хати і прославляють наступаючу весну.

           Селянки на цей день, закінчивши ткати своє полотно, виходять зі шматком його в поле, вклоняються на всі боки і, обернувшись обличчям до схід-сонця, кажуть: "Ось тобі, мати-весна, нова обновка!” Після цього розстеляють кусень полотна, кладуть на нього пиріг і йдуть геть з надією, що льон і коноплі цього літа вродять добре.

         З приходом весни землероб мріяв про той час, коли можна буде "поля орати, хліба пахати”. А тому з таким нетерпінням чекав повернення з вирію птахів – провісників весни, що нібито на своїх крилах приносили тепло. Щоб скоріше настала благодатна пора, подекуди в українських селах випікали з борошна печиво у формі пташок, підкидали його вгору або носили на довгих палицях і приспівували:

                                   Вилети, гулю, горою,

                                   Винеси літо з собою.

           Це – жертва весні, яка в різних формах була відома ще недавно в різних кутках слов'янства.

         У піснях і примовках зверталися до птахів з проханням замкнути ключами зиму, "відімкнути землю”, повернути тепло, щоб "зиму одмело”, принести "старим дідам сіяння”, "чоловікам орання”, "молодицям гречку жать”, "старим бабам серпочки”. В основі цих пісень – магічні закликання, якими хлібороби намагалися сприяти майбутньому урожаю.

             Звертались не лише до птахів, помічників весни, а й до її дочки-весняночки або й самої весни:

                                  Ой, ти весна, ти весна, 

                                  Ти чого до нас прийшла?

             Віру в силу замовлянь бачимо і у весняному звичаї "топтати ряст”. Коли з'являлась трава, розквітали перші квіти, дівчата і хлопці юрбою ходили в ліс, топтали ногами ряст, що нібито давало на весь рік здоров'я і приспівували: "…іще буду топтати, щоб на той рік діждати”. Від цього звичаю залишились в народі приказки: "Вже виліз на ряст” – кажуть прохворого, що одужує, а про безнадійного – "вже йому рясту не топтати”.

           Найстародавнішими за походженням є хороводно-ігрові пісні землеробської тематики ("Просо”, "Овес”, "Льон”, "Гречка”), де учасники імітували оранку, засів, визрівання та збір сільськогосподарських культур. Аграрна гра мала і певне виховне значення для молодших трударів, але з часом перетворилась на розвагу.

           З закликанням весни кінчається перший період, період виглядання весни, що обіймає собою перший весняний місяць – березень.

Великодні звичаї

Цвітоносна неділя (вербна неділя)

                     Святять зелені галузки верби. Посвяченими галузками злегка вдаряють один одного приспівуючи:

                                     Не я тебе б'ю, верба б'є,

                                     Віднині за тиждень – Великдень,

                                     Будем їсти паску, яйце і ковбаску.

Тиждень, що передує Великодню

            Кожний день цього тижня називається Великим. Люди купаються до сходу сонця. Попіл, вибраний з печі протягом цього тижня, оберігає капусту від шкідників. А коли такий попіл винести у курятник, то, кажуть, що він впливає на несучість курей. Збіжжя, посіяне у Чистий четвер, буде чисте, вільне від бур'яну.

Великодня п'ятниця

        Кладуть ладан під плащаницею, а потім забирають додому, віруючи, що це охороняє від громів, бід і різних слабостей.

Великодня субота

             Сіють городину, печуть пску, а шкаралупу від яєць кидають на воду, щоб попливли далеко і дали знати світу, що у нас Великдень. А ще вішають шкаралупу на деревах, щоб фрукти зародили. В цей день фарбують яйця (крашанки).

Великодня неділя

             В цей день святять паску, яйця і ковбаси. Христосуються. Ідуть на могили рідних. При церквах проводять весняні забави, гаївки, дзвонять у дзвони. Старі люди кидають крихти хі стола на город і вірять, що з тих крихт виросте зілля – марупа.

Поливаний понеділок

              Відбуваються поминки на могилах. В народі є повір'я, що в цей день покійники тужать за землею.

Кукуцарі

             У Велику середу після обіду ґаздині печуть "кукуци” – малі хлібини з житнього борошна. Того дня ходять малі діти за "кукуцами” і тому їх звуть "кукуцарі”. Стануть діти під хату рядком під вікнами й кричать усі в один голос:  "Грійте діда! Дайте хліба! Аби вам овечки, аби вам ягнички, аби вам телички!” Кричать доти, поки хтось не вийде з хати і не дасть кукуци.  

             Весною, коли розцвітали проліски та ряст, парубки і дівчата юрбою ходили в ліс і там топтали ряст і приспівували:

                                     Топчу, топчу ряст, ряст,

                                     Бог здоров'я дасть, дасть,

                                     І ще буду топтати,

                                     Щоб на той рік діждати.

Збірна каша

                      Як починаються веснянки, то перший раз варять горщик каші, виносять на вулицю, закопують і прибивають його кілком. До цього звичаю співають:

                                     Закопали горщик каші,

                                     Ще й кілком прибили,

                                     Щоб на нашу та вулицю

                                     Парубки ходили.

Весняне водіння козла

                     Водіння "козла” – це весняні свята, якими ще древні слов'яни проводжали зиму і вже в лютому, передчуваючи перші теплі подихи, зустрічали весну. В ХІХ – на початку ХХ століття такі весняні свята були дуже популярні на Слобожанщині. Нині ці пісні і хороводи живуть у пам'яті найстаріших людей.

                     Дівчата беруться за руки і стають у шеренгу. Потім, починаючи з кінця, пробігають під руками перших двох дівчат, не розділяючись, одна за одною, вивертаючись під своїми руками. Так вони і рухаються вулицями села. Обряд супроводжувався співом:

                                    Заскочив козел в огород, в огород.

                                                   Приспів: Зеленая моя руточка,

                                                                   Жовтий цвіт.

                                                                   Та й потоптав козел

                                                                   Лук-часник, лук-часник.

                                  Піймали козла за ріжок, за ріжок.

                                                  Приспів.

                                  Повели козла на торжок, на торжок.

                                                  Приспів.

                                  Продали козла за сім кіп, зі сім кіп.

                                                  Приспів.

Джерело: http://aura.at.ua/