Сонечка - це яскраво забарвлені комахи, що живуть групами на рослинах, вражених попелицями, які складають основу їхнього харчування. Тільки в центрі Європи живе близько 80 видів сонечок.

   Тоді як більшість тварин намагається якомога краще сховатися від ворогів, сонечко робить навпаки. Завдяки яскравому забарвленню його просто не можна не помітити. Як це пояснити? Спробуймо спіймати цього жука й обережно стиснемо його між пальцями. На пальцях залишаться крапельки жовтогарячого кольору з неприємним запахом. До того ж ця рідина ще й їдка: не слід, наприклад, після такого досліду терти очі рукою — можна подразнити слизову оболонку. Якщо хижак, котрий ще ніколи не перевіряв на смак сонечко, вхопить його, то відразу й відпустить, а після цього ніколи не чіпатиме червоних жуків із чорними плямами. Звичайно, такий захист допомагає не від усіх ворогів. Наприклад, комахи динокампуси — найнебезпечніші вороги сонечок — відкладають яйця просто у тіло жука. Личинки, які згодом виходять із яєць, живцем з'їдають сонечко.
Сонечко — хижак. Воно залюбки поїдає попелиць, червеців, павутинних кліщів та інших небезпечних шкідників сільського господарства. Такими самими хижаками є й личинки сонечка.
   Існує думка, що за кількістю цяточок на надкриллях сонечка можна визначити його вік. Насправді це не так. Комахи з різною кількістю цяток належать до різних видів, і ця кількість не змінюється протягом життя. Так, існує сонечко з сімома цятками, з двома тощо. Взагалі в Україні є понад сімдесят різних видів сонечок.
   Цікаво, що у великих містах часто трапляються сонечка темного кольору. Це пов'язують із тим, що забруднене міське повітря погано пропускає промені сонця. Оскільки чорний колір поглинає більше енергії, ніж звичайний червоний, чорні комахи швидше нагріваються і тому є активнішими за звичайних. Можливі, однак, й інші пояснення цього явища. 

Казка про Сонечка

Колись жучок сонечко не мав чорних крапочок на своїй червоній спинці. Так, його крильця були просто червоного кольору. Але всі комахи у лісі сміялися з Сонечка:

— Що це за ім’я таке — Сонечко? У всіх жуків імена як імена: Короїд — кірку їсть, Довгоносик — має довгий носик, Листоїд — листя любить. А в тебе що? Що твоє ім’я означає?

Бідолаху проганяли, не хотіли товаришувати. Жучок Сонечко був страшенно самотнім.

І от одного разу у повному розпачі він промовив крізь сльози до своїх кривдників:

— Я Сонечко — бо я комаха великого Сонця. Сонце мене любить! Розсміялися жуки, ворушачи величезними вусами:

— Оце так вигадав, оце так балачки! Таких дурниць ми ще ніколи не чули!

— Не вірите, я доведу вам. Я полечу до Сонця!

— А воно тебе спалить, і не стане дурника Сонечка у нас у лісі!

Сонечко витер лапками слізки і полетів. Ще довго у повітрі чулося ненависне гигикання лісових жуків.

К
олись жучок сонечко не мав чорних крапочок на своїй червоній спинці. Так, його крильця були просто червоного кольору. Але всі комахи у лісі сміялися з Сонечка:

— Що це за ім’я таке — Сонечко? У всіх жуків імена як імена: Короїд — кірку їсть, Довгоносик — має довгий носик, Листоїд — листя любить. А в тебе що? Що твоє ім’я означає?

Бідолаху проганяли, не хотіли товаришувати. Жучок Сонечко був страшенно самотнім.

І от одного разу у повному розпачі він промовив крізь сльози до своїх кривдників:

— Я Сонечко — бо я комаха великого Сонця. Сонце мене любить! Розсміялися жуки, ворушачи величезними вусами:

— Оце так вигадав, оце так балачки! Таких дурниць ми ще ніколи не чули!

— Не вірите, я доведу вам. Я полечу до Сонця!

— А воно тебе спалить, і не стане дурника Сонечка у нас у лісі!

Сонечко витер лапками слізки і полетів. Ще довго у повітрі чулося ненависне гигикання лісових жуків.

„Нехай спалить мене Сонце, аби не чути цих насмішок”, — думав Сонечко.

Вище й вище летів жучок, але сонячні промені були ласкавими. Долетівши до самого Сонця, побачив великі добрі очі, які лагідно дивилися на нього. Сонце посміхнулося:

— Вітаю тебе, мій маленький друже! Мабуть, стомився?

— Ні, не стомився, я…

— Знаю всі твої біди, я бачило всі твої слізки. І хочу тобі сказати, що дуже люблю тебе. Недаремно ж ім’я тобі Сонечко, чи не так?

— Так, — задоволено відповів жучок.

— На згадку про мою любов подарую тобі свій поцілунок.

Сонце поцілувало червоні крильця. Від цього цілунку лишилися охайні чорні крапочки.

— Тепер всі побачать, що ти справді мій маленький жучок.

Сповнений радощів Сонечко примчав до свого рідного лісу.

— Дивіться, його не спалило Сонце, — галасували комахи.

— Ще й на крильцях цілунок самого Сонця.

Відтоді образи припинилися. І коли хтось запитував: „Що це за ім’я таке — Сонечко?” Йому відповідали: „Його назвало так Сонце”.

написала Лана Ра

Намалював Максим Долинний

Гра "Пограй з сонечком"