Мабуть, немає людини, яка б не милувалася хоча б один раз тихого безхмарного вечора зоряним небом. Дуже цікаво розглядати вечірнє небо, шукати на ньому сузір'я. Деякі сузір'я знаходити легко, наприклад, Велику Ведмедицю. Це сузір'я здається великим ковшем, сім його зірок яскраві та великі порівняно з іншими. Над великим ковшем увечері, піднімаючи погляд вгору, можна побачити яскраву зірочку - "хвостика" Малої Ведмедиці. Вона теж має форму ковша, але маленького, який ніби висить на зірочці, мов на "гвіздочку", вбитому в зоряний купол неба. Якщо дивитись на цей "ковшик", то трохи вище і праворуч можна побачити ще одне скупчення зірок, що нагадує букву "М", називається воно Касіопея. А якщо ще пильніше придивитися, то між Великою і Малою Ведмедицями можна виділити серед зірок довгого хвостатого Дракона. В темні ночі серпня, коли небо стає зовсім чорним, можна побачити широку доріжку із зірок - Чумацький шлях. Але ... що це? Вогняна цяточка прокреслила небо та й погасла. "Зірка впала", - говорять ті, кому це пощастило побачити. Але зірки не падають. Тоді, що це? Це маленькі камінці, пилинки, які носяться в космічному просторі з великою швидкістю, притягуються Землею, влітають в атмосферу та згорають! Цей короткий спалах ми і бачимо. Ці маленькі небесні гості, які згоряють десь дуже високо над Землею, називаються метеоритами.
У серпні, жовтні та листопаді Земля під час свого руху навколо Сонця зустрічає дуже багато космічного пилу, хмар, камінців. Ось чому в цей час можна побачити на небі вогняні спалахи. Це означає, що Земля зустріла на своєму шляху цілий рій метеоритів та "космічного сміття", і воно спалахує, коли влітає в нашу атмосферу.
буває, що на небі спалахують десятки метеоритів і "зоряний дощ" триває до того часу, поки Земля не пройде метеоритний потік.
А бувають не дощі, а просто "зоряні зливи"! Але відбувається це дуже рідко.
Зоряні дощі, а особливо зоряні зливи - явище надзвичайне. Можна все життя прожити і їх не побачити. А вогняні цяточки, що спалахують і гаснуть у темному серпневому небі, поодинокі "падаючі зорі", ми завжди можемо спостерігати.
Тільки пам'ятайте - це не зорі, зорі ніколи не падають! Це космічний пил. Пилинки спалахують від сильного опору повітря, коли влітають в земну атмосферу, спалахують і гаснуть...
За матеріалами статті "Фізика навколо нас" Т. Кочетової, викладача університетського коледжу Київського університету імені Бориса Грінченка.
|
