Щорічно 9 листопада у нашій країні відзначається День української писемності та мови. Свято встановлено в 1997 році Президентом України Леонідом Кучмою на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства (Указ № 1241/97 «Про День української писемностіта мови»). В Указі зазначено: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті преподобного Нестора-літописця". Цього ж дня православна церква вшановує пам’ять святого преподобного Нестора-літописця.

      Мова — живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей нетлінний скарб, прислухаючись до порад відомого нашого поета Максима Рильського:

 

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

        6 листопада в нашій школі відкрилася неділя української писемності. Самі маленькі школярі інсценували українську казку "Ріпка"(пер.І.Франка). Вони показали справжню акторську майстерність. 

                                                                                              
                                                                            
   
                                                                                                       Ріпка

                                                                                   (стара казка по-новому, пер. Іван Франко).

Жив собі дід Андрюшка, та була в нього баба Марушка, і в них була дочка Мінка, а в Мінки собачка Фінка, а в Фінки кицька Варварка, а у Варварки вихованка - мишка Сіроманка.

От взяв дід весною рискаль та мотигу, скопав у городі грядку велику, зробив дірочку дрібку - та й посадив туди ріпку.

Працював дід немарно - зійшла ріпка гарно. Росла дідова ріпка, росла, зразу така, як мишка була, потім як буряк, потім як кулак, потому як два, а на кінці стала, як дідова голова.

Тішиться дід, аж не знає, де стати. "Час,- каже, - нашу ріпку рвати!"

Пішов він у город: гуп-гуп. Узяв ріпку за зелений чуб, тягне руками, впирається ногами, промучився увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе дід бабу Марушку:
- Ходи, бабцю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!

Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за плече, тягнуть, аж піт тече! Працюють руками, впираються ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе баба дочку Мінку:
- Ходи, доню, не біжи, ріпку вирвати поможи!

Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, тягнуть руками, впираються ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе Мінка собачку Фінку:
- Ходи, Фіночко, не біжи, ріпку вирвати поможи!

Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, собачка доньку за спідничку, тягнуть руками й зубами, впираються лапами й ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе Фінка кицьку Варварку:
- Ходи, Варварочко, не лежи, ріпку вирвати поможи!

Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, собачка доньку за спідничку, кицька собачку за хвостик, тягнуть руками й зубами, впираються лапами й ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе Варварка мишку Сіроманку:
- Ходи, Сірочко, не біжи, ріпку вирвати поможи!


Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, собачка доньку за спідничку, кицька собачку за хвостик, мишка кицьку за лапку - як потягли, потягли, та й балабунц! Впала ріпка на діда Андрюшку, дід на бабу Марушку, баба на доньку Мінку, донька на собачку Фінку, Фінка на кицьку Варварку, а мишка - шурусть у шпарку!